Слово «тендери» в багатьох викликає чи не містичний острах. Найбільш міфологізована сфера, до якої нібито входять лише «свої» наразі стала джерелом замовлень та роботи для сотень українських підприємств. Чи є Ви представником замовника державних закупівель, чи Ви є підприємцем, що ще не визначився, чи «включатися» у тендери, нашою метою є озброїти Вас необхідною інформацією і це ми зробимо. Цього разу – про правила тендерів, тобто про акти, що цю сферу врегульовують.
Головний закон
Звичайно, основну роль у регулюванні цих правовідносин відіграє профільний закон – Закон України від 01.06.2010 р. № 2289-VI «Про здійснення державних закупівель» (далі – Закон про держзакупівлі).
Закон визначає загальні принципи державних закупівель, закріплює основні визначення, врегульовує порядок державного регулювання та контролю у сфері державних закупівель, порядок проведення закупівлі та різні види закупівель.
Варто зазначити, що Законом про держзакупівлі передбачені досить прозора процедура закупівлі, особливо розповсюдження інформації про неї (ст. 10 Закону про держзакупівлі). На цьому етапі відсікли багато шляхів для корупції, що використовувалися раніше на етапі поширення інформації про тоді ще тендери. Отже, проблем із одержанням інформації немає, всі шляхи у законі: друковані видання, Інтернет. Також Закон детально регламентує процедуру відкритих торгів, двоступеневих торгів, запиту цінових пропозицій, попередньої кваліфікації та закупівлі в одного учасника. Деталізовані особливості кожної з процедур, терміни та строки. Окремим розділом врегульований договір про закупівлю, втім, йому присвячений й інший нормативно-правовий акт.
Аналізуючи Закон про держзакупівлі слід дійти висновку, що досить непогано виписані процедури. Та й практика наразі демонструє, що принциповим корупціонерам, які за жодних умов не проводитимуть закупівлі законно, доводиться вигадувати все нові й нові шляхи, а статистика оскаржень державних закупівель до Антимонопольного комітету України свідчить про те, що процедура оскарження досить ефективна та дієва. Слабкими сторонами Закону є: відсутність можливості оскарження держаної закупівлі одразу до суду (тут є конфлікт із Конституцією та рішенням КСУ щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини в державі, втім, наразі практика така – спочатку скаржимося виключно у АМКУ), відсутність вичерпного переліку документів, які можна вимагати від учасника державної закупівлі (фантазії для вигадування трьох десятків документів у складі документації конкурсних торгів у замовників вистачає). Не дивлячись на це, Закон відповідає на основні питання, забезпечує досить прозору процедуру.
Підзаконні акти як FAQ
Існує низка підзаконних нормативно-правових актів, які є життєвонеобзідними для державних закупівель:
- Наказ Міністерства економіки України від 26.07.2010 р. № 916 «Про затвердження Типового положення про комітет з конкурсних торгів»
Закріплене типове положення про комітет з конкурсних торгів, якому мають відповідати відповідні положення кожного з замовників державних закупівель.
- Наказ Міністерства економіки України від 07.2010 р. № 919 «Про затвердження стандартної документації конкурсних торгів».
Наказом затверджена стандартна документація конкурсних торгів для процедур відкриті торги та двоступеневі торги. Власне, основними користувачами цього акту є замовники державних закупівель. Хоча й для учасників він є корисним – при порушеннях у документації конкурсних торгів звертатися слід саме до нього та порівнювати.
- Наказ Міністерства економіки України від 26.07.2010 р. № 921 «Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі».
Визначення предмета закупівлі є досить важливим аспектом процедури, оскільки предмет закупівлі вказується у всій документації, окрім цього, від найменування предмета закупівлі можуть залежати державні стандарти та нормативи, що мають бути дотримані.
- Наказ Міністерства економіки України від 26.07.2010 р. № 922 «Про затвердження форм документів у сфері державних закупівель».
Нормативно-правовий акт для замовників державних закупівель, оскільки закріплює форми документів, що оформлюються саме замовником: оголошення про проведення процедури двоступеневих торгів, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, повідомлення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися тощо.
- Наказ Міністерства економіки України від 27.07.2010 р. № 925 «Про затвердження Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та Інструкції щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти».
У інструкції акцентовано увагу на важливих аспектах укладання та заповнення договору про державну закупівлю: обов’язковість відповідності істотним умовам типового договору, найменування сторін, особливості укладення договорів щодо різних видів предмета закупівлі тощо.
- Постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 р. № 668 «Про затвердження Порядку погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника»
Відповідно до закону про держзакупівлі, процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником як виняток у ряді випадків. Які прямо передбачені законом. Постанова № 668 закріплює необхідні дії для погодження застосування такої процедури, зокрема, перелік документів, які замовнику державної закупівлі слід подати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, строк розгляду документів та підстави відмови у погодженні застосування закупівлі в одного учасника.
- Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 19.10.2011 р. № 155 «Про здійснення моніторингу державних закупівель»
Метою здійснення моніторингу державних закупівель) є забезпечення додержання замовниками законодавства у сфері державних закупівель та ефективного і раціонального використання державних коштів, максимальної їх економії при здійсненні державних закупівель. Мінекономрозвитку має право здійснювати моніторинг за обґрунтованим зверненням замовника або за власною ініціативою. Порядку проведення двох цих типів моніторингу присвячені окремі розділи Наказу.
Як висновки
Отже, низка нормативно-правових актів для замовників державних закупівель – на них повноваження щодо розподілу коштів, отже, й жорстка зарегульованість. Для учасників та потенційних учасників необхідними джерелами інформації є Інтернет (щоб дізнатися про закупівлю на порталі «Державні закупівлі» (tender.me.gov.ua)), Закон про держзакупівлі (дізнатися, як треба діяти) та документація конкурсних торгів з окремого предмету закупівлі, яку можна безоплатно отримати у замовника або завантажити на порталі «Державні закупівлі». Цього достатньо, за великим рахунком, для участі у державній закупівлі. З недоліків нормативної бази з цього питань слід відзначити процедуру оскарження державної закупівлі. Фактично, цьому присвячена одна-єдина стаття 18 закону про держзакупівлі, яка загально описує процедуру оскарження. Можемо та маємо спочатку скаржитись або замовнику державної закупівлі, або до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України. Стаття містить строки оскарження, вимоги до скарги. Втім, сама процедура розгляду скарги не регламентована. Окрім цього, відсутня можливість оскарження результату закупівлі одразу до суду.
Тому бажаємо замовникам державних закупівель безпомилкової роботи з їх проведення, а учасникам – наснаги та перемог завдяки уважному вивченню нормативної бази!
Гліб Норов