Підприємство виплатило при звільненні працівнику заробітну плату, проте компенсацію за невчасну її виплату під час роботи не нарахувало і не виплатило. Чи можна таку заборгованість вважати як невиплату належних працівникові сум та вимагати від підприємства відшкодування в частині такої заборгованості (як середній заробіток) за кожен день затримки виплати з дати звільнення? Як у цьому випадку розрахувати такий середній заробіток?
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. До цих сум відносяться, в тому числі: заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП), вихідна допомога у встановлених законодавством випадках (ст.44 КЗпП).
У випадку, якщо роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) порушуються строки виплати заробітної плати, нараховується компенсація втрати частки заробітної плати відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 20.12.1997 р. № 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати». У випадку звільнення сума цієї компенсації «фіксується» відповідно до п.п.3, 4 вищеназваної постанови та входить до «сум, що належать працівникові від підприємства», виходячи з комплексного аналізу даної норми та лінгвістичного трактування терміну «всі суми». Суди також відносять таку компенсацію до «сум, що належать працівникові від підприємства» (див., наприклад, постанову Верховного Суду України (ВСУ) від 23.12.2015 р. по справі № 6-837цс15).
Якщо сума компенсації не була виплачена, застосуванню підлягає ст. 116 КЗпП: в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у належні строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У випадку, якщо наявний спір, при винесенні рішення сума компенсації повинна бути зафіксована за аналогією із ст. 235 КЗпП та випадками оплати вимушеного прогулу органом, що розглядає спір, на дату ухвалення рішення (така позиція закріплена у п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах ВСУ від 05.03.2008 р. по справі № 6-22108св07).
Середній заробіток обраховується відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до п. 2 якого розрахунок у даному випадку проводиться з урахуванням заробітку за два останні календарні місяці. До розрахунку включаються наступні виплати: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Гліб Норов, адвокат