Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI
ЦКУ
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV
5. Закон про ЄСВ
Закон України від 08.07.2010 р. 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
Наказ № 1588
Наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборі»
Наказ № 59
Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон»
Перш за все, що таке філія? Відповідно до ст. 94 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ГКУ функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Відповідно до Наказу № 1588 платники податків – це в тому числі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів. Пункт 4.2. положення, затвердженого Наказом № 1588, встановлює перелік документів, які подає для взяття на облік відокремлений підрозділ юридичної особи.
Відповідно до ст. 4 Закону про ЄСВ, платниками Єдиного внеску є в тому числі філії юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою (під це визначення цілком підпадає керівник філії, який діє на підставі довіреності).
Отож, як бачимо, філія юридичної особи законодавством України наділена цілою низкою правомочностей. Зазвичай, якщо юридична особа має багато філій, та у положеннях про філії закріплюються повноваження щодо самостійного балансу, бухгалтерського та податкового обліку. У довіреності керівника філії закріплюється повноваження щодо укладення від імені юридичної особи трудових договорів. А тому працівники працевлаштовуються «на філії» (хоча, звичайно, де-юре вони укладають трудовий договір із юридичною особою, просто організаційно вони обліковуються у штаті філії, тут їм нараховують заробітну плату, утримують ЄСФ тощо).
Але як вірно працевлаштувати самого керівника філії?
Зі ст. 94 ЦКУ ми можемо зробити такі висновки:
1) Керівник є працівником юридичної особи;
2) Керівник діє на підставі довіреності.
Отож, керівник філії – це працівник юридичної особи. Законодавством не встановлено якихось особливостей працевлаштування керівника філії. А тому можливі два варіанти працевлаштування керівника філії:
1) Керівник працевлаштовується у філії юридичної особи. Його посада вноситься до штатного розпису філії, відповідно, заробітна плата нараховується йому у філії. Прийняття на роботу може оформлюватися або лише наказом керівника юридичної особи про прийняття на роботу на посаду керівник філії, або підписання письмового трудового договору та відповідний наказ керівника юридичної особи про прийняття на роботу.
2) Керівник працевлаштовується у самій юридичній особі («центральному офісі») за її юридичною адресою. Там він включається у штат як працівник (це оформлюється або наказом про прийняття на роботу або письмовим трудовим договором та наказом про прийняття на роботу), а після цього, також наказом керівника юридичної особи, він направляється для виконання службових обов’язків керівника філії до відповідної філії юридичної особи. У такому випадку де-юре він обліковується за основним місцезнаходженням юридичної особи, там він включений до штату працівників, йому там нараховується заробітна плата. Втім, абсолютно правомірно він буде виконувати свої службові обов’язки у філії юридичної особи.
Також слід зауважити, що ані у першому випадку, ані у другому не матиме місце відрядження. Взагалі, наразі відсутній нормативно-правовий акт, що імперативно врегульовував би відрядження для юридичних осіб приватної форми власності. Втім, за аналогією застосовується Наказ № 59, відповідно до якого відрядженням вважається поїздка для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи, а за наявності філій місцем постійної роботи є той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором. Місце проживання самого керівника (місце його реєстрації) також не впливає на кваліфікацію його роботи як відрядження. Отже, приходимо до висновку, що якщо юридична особа з якихось причин бажає працевлаштувати керівника філії за місцезнаходженням юридичної особи (у «центральному офісі»), абсолютно правомірно це можна зробити шляхом оформлення трудового договору та введення керівника філії до штату «центрального офісу» з наступним його направленням для виконання своїх службових обов’язків до самої філії.
