Чи можливо змінити розмір аліментів, закріплений у шлюбному договорі?
Шлюбні договори набувають все більшого поширення в Україні. Доволі типовою є ситуація, коли подружжя (або особи, які планують укласти шлюб) у шлюбному договорі закріплюють умови щодо сплати аліментів на дитину у випадку розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити розмір та строки виплати.
Враховуючи те, що у шлюбному договорі (згідно із ст. 92 СКУ) можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків, відповідні пункти шлюбного договору щодо коштів на утримання дитини (аліментів) цілком можуть вважатися договором про сплату аліментів у розумінні ст. 189 СКУ.
Оскільки шлюбний договір укладається в момент, коли про реальне розлучення не йдеться, сторони не завжди можуть адекватно і раціонально оцінити всі наслідки пропонованих умов шлюбного договору. Особливо це стосується умов про аліменти. Зазвичай вони одразу закріплюються в односторонньому порядку (сплачує батько), у твердій грошовій сумі, що значно перевищує прожитковий мінімум чи мінімальні аліменти відповідно до законодавства.
Але життя йде своїм ходом і буває трапляється так, що сторонам шлюбного договору доводиться до нього звертатися. І тоді з’ясовується, що батько за умовчанням щомісяця повинен сплачувати кругленьку суму своїй колишній дружині, а вже вона має витрачати ці гроші на утримання дитини. Зважаючи на те, що і шлюбний договір, і договір про сплату аліментів на дитину посвідчуються нотаріально, для примусового стягнення аліментів дружина просто може звернутися до нотаріуса за виконавчим написом, а потім – одразу до виконавчої служби. А звернення до виконавчої служби тягне за собою можливі негативні наслідки аж до тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Які дії можна вчинити у правовому полі для того, щоб змінити цю суму?
Один із варіантів – подання позову про зміну умов шлюбного договору (або зустрічний позов відповідного змісту, якщо було подано позов про стягнення аліментів) шляхом закріплення іншої суми аліментів.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 100 СКУ на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси.
Частиною 1 ст. 192 СКУ встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено у разі:
• зміни матеріального або сімейного стану;
• погіршення або поліпшення здоров’я когось із них;
• в інших випадках, передбачених СКУ.
Отже, ст. 192 СКУ закріплено додаткові підстави, які можна використати для зміни умов шлюбного договору про аліменти відповідно до ст. 100 СКУ.
Два основні аспекти обґрунтування такого позову:
1) слід обґрунтувати, що є підстави для зміни умов шлюбного договору (довести, що «зависокий» розмір аліментів порушує законні інтереси платника).
Тут у нагоді стануть:
• відомості про стан здоров’я платника або дитини;
• майно (або його відсутність), наявність та розмір стабільного доходу, фінансових зобов’язань у платника аліментів;
• наявність у другого з батьків значно більшого доходу або майна;
• реальний підтверджений розмір необхідних витрат на дитину (логічно, що сплата аліментів, наприклад, у 200000 гривень щомісячно, буде порушувати інтереси платника, бо ця сума у будь-якому випадку перевищує всі необхідні витрати на дитину);
• співвідношення розміру аліментів із розміром прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (звісно, прожитковий мінімум не враховує всі реальні потреби дитини, але нелогічними та нераціональними виглядають аліменти, що у десятки разів перевищують прожитковий мінімум для дитини відповідного віку);
2) слід обґрунтувати, який саме розмір аліментів доцільно закріпити у шлюбному договорі.
Під час судового розгляду про зміну умови договору стосовно розміру аліментів фактично аліменти переводяться з договірних у аліменти, призначені судом (оскільки обґрунтовується завищений характер договірних аліментів та заявляється вимога про закріплення іншої суми аліментів саме судом). А тому при обґрунтуванні суми, яку позивач вважає за доцільне закріпити у шлюбному договорі як розмір аліментів, вже можна спиратися на обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (ст. 182 СКУ):
1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Окрім цього, звичайно, у нагоді стануть факти, перелічені у п. 1 щодо обґрунтування завищеного розміру аліментів та порушення інтересів платника аліментів. Особливу увагу слід приділити реальним витратам на матеріальне забезпечення дитини, які мають регулярний та звичайний характер. Саме звичайні регулярні витрати становлять основу аліментів, оскільки будь-які додаткові витрати, обумовлені особливими обставинами та спрямовані на розвиток здібностей, лікування тощо, є додатковими витратами на дитину і не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів – розмір участі батьків у додаткових витратах на дитину та порядок покриття цих витрат визначається за домовленістю або за рішенням суду (ст. 185 СКУ).
Отже, законодавство містить механізм зменшення розміру аліментів, закріпленого у шлюбному договорі. Для цього слід довести, що такий розмір аліментів суперечить інтересам платника, а також обґрунтувати, який саме розмір аліментів слід закріпити у шлюбному договорі.
Гліб Норов